Світанок

В світанковому присмерку бриніло
Й гуло навкіл за звичкою життя,
Липневий день вже розправляв вітрила,
Готуючи себе до відплиття.

Степ шепотів в передчутті нового,
Напоєний і літепла ковтком;
Такий-собі юродивий небога,
Що звідусіль женуть їх батогом. 

В чагарниках здичілої оливи
Висіла досі прохолодь нічна,
Та грало сріблом її листя сиве,
Немов причепурилася вона. 

Палало море пристрастю коханки
В дрімотній млості арабатських трав;
Сутемряви убрання доостанку
Рум’яний розсвітанок позривав. 

Застиг раптово всесвіт в безгомінні
І стиснувся до смужки вдалині,
Як щонайперше сонячне проміння
Безмежний світ осяяло мені.

12.08.2019
 

Рассвет

В рассветных сумерках звучала
И гудела вокруг, по привычке, жизнь,
Июльский день уже расправлял паруса,
Готовя себя к отплытию.

Степь шептала в предвкушении нового,
Напоенная летнего тепла глотком;
Как некий юродивый нищий,
Что отовсюду гонят их кнутом.

В зарослях одичалой маслины
Висела еще прохлада ночная,
Играя серебром на ее листья седых,
Как будто принарядилась она.

Пылало море страстью любовницы
В дремотной неге Арабатских трав;
Сумерек наряд окончательно
Румяный рассвет сорвал.

Застыла внезапно вселенная в безмолвии
И сжалась до полоски вдали,
Когда первый солнечный луч
Безграничный мир осветил мне.