Безсонні ночі, передчуття глибокі,
Катує серце, душить нас неспокій.
Тремтить душа, ось-ось прогірклі сльози
На волю випурхнуть з-за маски,
Сплутує руки намертво, мов лози
Та кине – сподіватися розв’язки. 

І в той же час – жене нас батогами,
П’є кров і ще стає сильнішим,
За кращими полює поміж нами,
Немов голодний розлютований вовчище.

Та ось він – муза чи крилатий янгол,
Несе за обрії вишневі,
Кружить серед зірок у ритмі танго,
Безсмертя він нектар несе митцеві.
Ми йдемо, та не спинимося, поки
Штовхає в плечі нас отой неспокій.

Бессонные ночи, предчувствия глубокие,
Казнит сердце, душит нас беспокойство.
Дрожит душа, вот-вот прогорклые слезы
На свободу выпорхнут из-за маски,
Спутает руки намертво, как лозы
И бросит - надеяться на развязку.

И в то же время - гонит нас плетьми,
Пьет кровь и еще становится сильнее,
За лучшими охотится между нами,
Словно голодный разъяренный волчище.

И вот он - муза или крылатый ангел,
Несет за горизонты вишневые,
Кружит среди звезд в ритме танго,
Бессмертия он нектар несет художнику.
Мы идем, но не остановимся, пока
Толкает в плечи нас то беспокойство.