В одном лесу с древних пор
Гнилое разлагалось болото -
Верст на тысячу, наверное, вширь,
Сплошняком - чистая гадость.

Грязь, вонь, облако комаров,
Мошкара настырная в глаза лезет,
(Не описать без бранных слов),
Как говорят - «пакуй чемоданы» ...

Терпение лопнуло у лесных животных -
Да, ни гриба, или цветка!
И пришла в лес пора значительных изменений,
Упорно и, по-хозяйски, быстро.

Вот уже старых разогнали лягушек
И отрада на лохматых мордах -
Берётся громкий звериный штаб
Болото чистить до блеска.

Утвердили без лишних вопросов,
Впервые почти единогласно,
И в вонючую и липкую серую тину
Попрыгали делать прекрасно.

Лиса и овца вместе в грязи,
И хищники, и птицы певчие,
Коня не отличить от свиньи.
Все шумит, ревет, гогочет.

Проснулся старик филин
Что в дупле сидел сухом
И спросонья говорит: «Таким образом, видишь,
Не навести порядка, братья, никому,

Болото осушить бы нам снача... »
Но уже никто не слушал пугача.

Байка про болото

В одному лісі з стародавніх пір
Гниле було собі болото –
Верстов на тисячу, напевно, вшир, 
Суцільно – чистая гидота.

Багнюка, сморід, хмара комарів,
Мушва настирна в очі лізе,
(Не описати без лайливих слів), 
Як говорять - «пакуй валізи»…

Терпець урвався у лісних тварин - 
То ж, жодного гриба, чи квітки! 
Й прийшла у ліс пора чималих змін, 
Завзято й, по-хазяйськи, швидко.

Ось вже старих порозганяли жаб 
Й відрада на кошлатих писках -
Шпацирує гримкий звірячий штаб 
Болото чистити до блиску.

Урадили без зайвих запитань, 
Уперше майже одностайно, 
Та у смердючу й липку сіру твань 
Поплигали робити файно.

Лисиця і вівця разом в багні,
І хижаки, й птахи співочі, 
Коня не відрізнити від свині.
Все гомонить, реве, гигоче.

Прокинувся тоді старий пугач 
Що у дуплі сидів сухому 
Й спросонку каже: «Таким чином, бач, 
Не зладити, брати, нікому,

Болото б осушити нам споча…»
Та вже ніхто не слухав пугача.